Полеглий захисник навчався у Кременчуцькому національному університеті, у складі збірної команди «Лукас» брав участь у «Лізі сміху».

А після початку повномасштабного вторгнення підписав контракт і став на захист України

27 грудня, у Кременчуцькому міському палаці культури в останню путь провели полеглого на війні військовослужбовця, старшого солдата Ігоря Виходця.

Народився захисник 22 травня 1993 року, навчався у загальноосвітній школі № 16, далі у Кременчуцькому національному університеті імені Остроградського.

Саме в університеті Ігор став учасником команди КВН, грав за збірну команди та у її складі брав участь у проєкті «Ліга сміху».

Попрощатися із захисником зібралося багато людей — рідні, друзі, знайомі, побратими. Усі, хто Ігоря знав і вирішив востаннє з ним побачитися.

Геннадій Риков викладав у Ігоря кілька дисциплін в університеті. Говорить, це тяжка втрата для усіх.

— Я дуже добре його знав. У них була дуже весела компанія. Та й взагалі Ігор був осередком веселощів, позитиву та гарного настрою. На жаль, не усі його друзі сьогодні мали змогу провести його — багато хто нині за кордоном, але учора у соцмережах ця страшна звістка сколихнула усіх.

Чоловік додає: часу уже минуло багато, як Ігор навчався у нього, згадати якийсь окремий випадок нині важкувато. Але зазначає, що увесь їхній потік студентів тоді запам’ятався усім.

— Його гумор навіть словами описати складно, це було щось надзвичайне. Своїм позитивом він заряджав абсолютно усіх. Навіть якщо траплялися якісь неприємні моменти, він завжди сприймав це зі щирою усмішкою і ніколи нікому не бажав зла, — каже Геннадій Риков.
Ігор ще дитиною залишився без матері, тож виховувала його тітка, розповідає кума Тетяна.

— Він був завжди веселим, чуйним, щирим. Це був чудовий батько, який дуже любив свого сина, свою дружину. Дуже шкода, що бог забирає саме таких людей, — додає жінка.

Спогадами про товариша ділиться Євген. Говорить: доля склалася так, що спочатку вони з Ігорем працювали разом у цивільному житті, а потім певний час служили в одній бригаді.

— Як людина він був веселий, гарний. У мене дуже багато відео залишилось з його участю на корпоративах. Він був душею компанії. Увесь колектив дуже тяжко сприйняв звістку про його загибель, це велика втрата для усіх нас. Такі люди, як Ігор, повинні б жити і розвивати нашу країну, а не гинути, — каже Євген.

Разом чоловіки прослужили недовго — через кілька місяців після того, як Ігор підписав контракт, його перевели до іншої бригади.

— Тому, на жаль, як військовослужбовця я його мало знаю, але як людина він був дійсно крутий. Я дуже радів, коли Ігор прийняв рішення служити саме у моїй бригаді. Така людина для нас була дуже важливою. Але, на даль, надовго він у нас не затримався, — додає Євген.

До лав Збройних сил України Ігор приєднався добровільно — 15 липня 2024 року підписав контракт про військову службу, розповідає військовослужбовиця Любов Телятник.

— Мав звання старшого солдата, служив на посаді старшого стрільця-оператора штурмового відділення. Загинув 3 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району на Донеччині. Царство небесна та вічна пам’ять нашому героєві! — додає військовослужбовиця.

У 31-річного захисника залишилися дружина та син. Після прощання панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Ігоря Виходця на Деївському кладовищі.

Фото: Артем Коваленко